ая природа

природа;

см. тж. ывла во 2 знач., вӧр-ва

прырода, -ды

природа

* * *

природа

природа

טֶבַע ז'

* * *

אופי

природа (свойство, качество)

טִיב ז'

* * *

η φύση

••

табиат, мавҷудот

прырода неарганічная

прырода фізічная

прырода з'явы

природа, буга

ПРИРОДА ЛЮДИНИ - сталі, незмінні риси, спільні задатки й властивості, котрі репрезентують особливості людини як живої істоти і притаманні їй в усі часи незалежно від біологічної еволюції та історичного процесу. Людинознавчі уявлення здебільшого тяжіють до двох альтернативних поглядів на П. л.: як на повноту доброчесності й істини, втраченої на шляхах історичної еволюції, або як на піддатливий "сирий матеріал", що йому надає форми лише культура й історія К. онсерватизм використовував ідею людської природи для протидії соціальним змінам, прогресизм схилявся до висновку, що будь-які зміни в людині можливі лише через відсутність П. л. (Морен). Заперечують П.л. також представники антропологічного релятивізму, соціоцентризму, нерідко - релігійні філософи.

ПРИРОДА - гранично абстрактне поняття, що позначає все суще, об'єктивну матеріальну реальність у всій багатоманітності форм її виявів; характеризується універсальністю й самодостатністю. Поняття П. є багатозначним. Обсяг його значень можна класифікувати наступним чином. 1) Зовнішня об'єктивна реальність, синонім понять "матерія", "Всесвіт", "універсум". У цьому варіанті поняття П. сформулювалося в Стародавній Греції. На його позначення в античній філософії вживався термін "фюсис". Античні натурфілософи (досократики) розглядали П. як Космос з його безконечним переплетінням зв'язків та взаємодій, віковічним взаємопереходом якостей, станів та стихій. 2) Континуум умов існування людини та суспільства - природне середовище, географічне середовище; унікальне вмістилище людської культури; загалом усе те, що протистоїть людині і з чим вона стикається у процесі своєї життєдіяльності. В цьому аспекті П. тлумачиться в широкому діапазоні, межовими значеннями якого є: а) інертне утворення, яке вимагає приборкання, установлення над ним влади людини (що "вийшла з природи") і протистоїть їй як ворожа стихія; б) недосяжний для соціальних утворень ідеал гармонії й мудрості. 3) Об'єкт людського пізнання (природознавства). Історично склалося так, що в процесі виокремлення наук про П. з синкретичного комплексу знань, що сформувався в Античності, відбувалось і подрібнення цілісної картини світу на окремі її фрагменти (фізичний, біологічний щаблі, П. неорганічна, органічна та ін.)· Створився чіткий стиль наукового мислення, якому були властиві точність та однозначність формулювань, об'єктивістська інтенція на осмислення П. "такою, якою вона є" незалежно від емоцій, потреб і сподівань дослідника Б. ільшість напрямів сучасного природознавства зберегли багато у чому класичну методу "допитувати природу", препарувати її (як під час експериментів, так і концептуально), а не дослухатися до неї. Проте об'єктивізм, аналітичність, чітка позиція в системі класифікації наук - усі ці безсумнівні досягнення класичного природознавства - помітно втрачають свою вагу. Дослідження нерівноважних комплексних систем (у тому числі й екологічних) висувають на перший план такі засоби та риси наукового аналізу, як статистичність, нелінійність, варіабельність, полісемантичність, режим співіснування альтернативних наукових теорій. П. в сучасній системі природознавства отримує тлумачення цілісного оточення із залученням соціально-культурних компонентів. 4) Внутрішня закономірність (незрідка природжена властивість) природних речей та явищ, а також феноменів соціальної дійсності - П. світла, П. капіталу, П. людини та ін.

1. nature

жива/мъртва природа animate/inanimate nature

мъртва природа изк. a still life

връщане към природата a return to nature

игра на природа та a freak of nature

сред природата in the open (air); close to nature

назад към природата back to nature

животно сред природата an animal in its natural state/in a state of na-ture

2. (характер, естество) character, nature

(на човек и) temper, make-up

no природа by nature, naturally

втора природа o.'s second nature/self

3. (местност, гледка) countryside; scenery, landscape

* * *

приро̀да,

ж., само ед.

1. nature; жива/мъртва \природа animate/inanimate nature; животно сред \природата an animal in its natural state/in a state of nature; игра на \природата a freak of nature; мъртва \природа изк. a still life; \природата ще си вземе своето nature will have its course; сред \природата in the open (air); close to nature;

2. ( характер, естество) character, nature; fibre; (на човек и пр.) temper, make-up; по \природа by nature, naturally;

3. ( местност, гледка) countryside; scenery, landscape.

* * *

nature: back to nature - назад към природата, That man is proud by природа. - Този човек е горд по природа.

* * *